Це був мій 5 – тий спуск на воду. Мушу сказати, що на першому боялася сісти у байдарку, і вона чомусь постійно пливла не в ту сторону, куди я намагалася скерувати її силою думки🤔(ні, ні весла мала). З того часу все трішки змінилося на краще, хоча я не думала, що буде ще 4. Досі не знаю, що далі, але – (!) захоплює. Це, як мінімум, цікаво і з користю проведене дозвілля, а як максимум … все індивідуально.

Цього разу ми шукали шлях Серетом з Плотичі в Івачів Долішній, а далі і до Івачівського ставу (була своєрідна дослідницька експедиція). Пройшли десь половину шляху. Найбільше вразило, коли після вузького проходу між очеретами виплили на чисте-чисте і досить широке озерце(з суші доступу немає. Хочу туди влітку)) , а також повідомлення про те, що відкрився сезон полювання на качок, тож на зворотньому шляху всі трішки розуміли, як почуваються 🦆🍽️. А їх є чимало.

Одним словом: завдяки Турклуб WIWI зрозуміла, що для того, щоб добре відпочити і попрацювати веслами, вдихнути на повні груди і насолодитися документальним фільмом про природу наживо не треба ні далеко їхати, ні супер фінансів, ні надзусиль(хоча, при бажанні, є куди рухатися). Не завжди вміємо помічати і цінувати те, що зовсім поряд.